Ігри в соціальних мережах, які близько 5 років назад були популярними серед підлітків – «Синій кіт», «Тихий дім», «Чумацький шлях», «Розбуди мене в 4-20», фінальною своєю метою являють велику загрозу для здоров’я і життя підлітків.

Вперше інформація про існування таких груп з'явилася в Росії в 2016 році. В Нацполіції України наголошують, що зараз такі ігри в соцмережах активізувались. Наводиться приклад, що недавно була виявлена особа, котра була куратором однієї з таких ігр і залучила 13 дітей  до спілкування, пов’язаного із схилянням до суїциду. На даний момент вона знаходиться на лікуванні, в неї виявлено психічні порушення.

Челенджи (завдання), котрі відеоблогери пропонують виконати підліткам, можуть бути критично загрозливими для дитини. Батьки іноді вважають, що краще нехай дитина сидить за комп’ютером, ніж гуляє невідомо де. Але  загроза від «темного» боку інтернету буває більшою, чим на вулиці.

Велике значення має психологічний аспект проблеми. Особливо у випадку, коли дитина попадає в тривожну для себе ситуацію, або тоді, коли дорослі просто ігнорують проблеми дітей.

Дитина грає в такі ігри найчастіше тоді, коли вважає, що вона нікому не потрібна і тільки в Мережі вона нібито може щось знайти: друзів, емоції, кураж тощо. Тому проблема набагато глибша, ніж просто гра. Важливо усвідомлювати причини соціально-психологічні: все залежить від того, які взаємовідносини в цій сім ї, наскільки любима дитина, скільки йому приділяється уваги та часу, яке його здоров’я, чи сприймають його в колі ровесників т.д.

Статистика говорить, що 67% наших дітей, за даними ЮНІСЕФ, зазнавали булінгу в навчальному закладі. Це говорить про те, що існують проблеми, на які підлітки реагують дуже експресивно, а поруч не знаходиться дорослого, який би надав допомогу, сказав, що любить свою дитину такою, яка вона є. Часто така підтримка відсутня. Тому і відбувається відхід від реальності.

Як правило, в таких челенджах приймають участь діти, у яких не завжди складаються нормально  взаємовідносини зі своїми ровесниками чи батьками. А в Мережі, в різних групах, знаходяться люди, котрі їх нібито підтримують: знаходять час, потрібні слова і психологічні прийоми, котрі роблять підлітка залежним від них. Так ці групи стають значущою частиною життя дитини чи підлітка.  Таким чином дитина підпадає під залежність.

Тож дорослим слід перш за все звернути увагу на психологічний стан дитини: оцінити атмосферу в сім ї, поцікавитися проблемами дитини в навчальному закладі та з друзями, всім іншим, що цікавить чи хвилює дитину.

Який він насправді, той емоційний фон, в якому живе дитина? Можливо для того, щоб він став для дитини бажаним, ми, дорослі, батьки, рідні повинні завжди бути поруч в самому повному сенсі цього слова, завжди розуміти і любити – завжди!

Практичний психолог А.Б. Приходько