ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА.
Симптоми та шляхи запобігання: психологічний практикум

Сучасний педагог покликаний розв’язувати завдання, що вимагають докладання значних особистісних  зусиль. У зв’язку зі значною емоційною напруженістю професійної діяльності, нестандартністю педагогічних ситуацій, відповідальністю та складністю професійної праці педагога збільшується ризик розвитку синдрому «емоційного вигорання».

Також останнім часом у суспільстві бурхливо розвиваються освітні реформи, які мають містити не лише значний розвивальний і навчальний потенціал, а й сприяти збереженню здоров’я всіх учасників освітнього процесу. Це можливо, якщо педагог професійно компетентний, творчо працюючий, фізично і психологічно здоровий, а також стійкий до розвитку негативних професійно зумовлених станів. Нині ж останнє завдання залишається важко здійснюваним і потребує своєчасної уваги самого педагога до актуального питання, певної обізнаності та досвіду. Важливо, що від здоров’я педагога багато в чому залежить і психологічне здоров’я його учнів.

Вплив численних емоціогенних чинників (як об’єктивних, так і суб’єктивних) викликає у педагога почуття незадоволеності, погіршення самопочуття та настрою, накопичення втоми. Ці фізіологічні показники характеризують напруженість роботи, що призводить до професійних криз, стресів, виснаження і вигорання. Результатом цих процесів є зниження ефективності професійної діяльності педагога: йому стає все складніше справлятися зі своїми обов’язками, він втрачає наснагу і творчий настрій щодо предмета та продукту своєї праці, деформує свої професійні відносини, ролі та комунікації. (Нині термін «професійне вигорання» має діагностичний статус у Міжнародній класифікації  хвороб і характеризується як проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям).

Таким чином, професійне вигорання спричиняє деформацію особистості педагога. Тому педагогу дуже важливо підвищувати ступінь обізнаності щодо збереження і зміцнення свого професійного здоров’я.  Мотивом до цього «завдання педагогу» можна вважати чудові в своїй простоті слова академіка М.М. Амосова: «Здобувати і зберігати своє здоров’я може тільки сама людина». Потрібно серед багатьох життєвих завдань пам’ятати про завдання першочергові. І відповідно діяти.

РОЗГЛЯНЕМО СИМПТОМИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
«У ТРЬОХ ПЛОЩИНАХ»

Психофізичні симптоми:

• відчуття постійної втоми не лише увечері, а й вранці, відразу після сну (синдром хронічної втоми);
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);
• астенічний стан (постійна слабкість, зниження активності й енергійності,  погіршення біохімії крові, гормональних показників);
• частий безпричинний головний біль, розлади шлунково-кишкового тракту;
• різка втрата або різке збільшення ваги (через бажання постійно їсти);
• порушення сну;
• постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом усього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

• байдужість, нудьга, пасивність, депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
• підвищене реагування  на незначні події, відсутність толерантності, емпатії;
• часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву, роздратування або відмова від спілкування, замкненість у собі);
• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (почуття образи, сорому, підозрілість, скутість тощо);
• відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття  « не вдасться» або «я не впораюся»;
• загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (на зразок: «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

• виконувати роботу стає дедалі все важче, її хочеться уникнути;
• співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);
• постійно і без необхідності бере роботу додому, але вдома її не робить;
• керівникові важко ухвалювати рішення, якісно аналізувати справи, бути продуктивним тощо;
• зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів; відчуття даремності, зневіра;
• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на виконання непродуктивних, автоматичних, елементарних дій;
• поява схильності до вживання психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення;
• неадекватне реагування, негативне відношення, конфліктна поведінка тощо.

Шановні колеги! Після детального ознайомлення з ознаками та наслідками виснаження емоційно-енергетичних й особистісних ресурсів людини  розгляньте, будь ласка, діагностику, яка допоможе Вам визначити рівень  професійного вигорання. Згадаймо слова М.М.Амосова: «Здобувати і зберігати своє здоров’я може тільки сама людина»! До наступної зустрічі!

Практичний психолог  А.Б. Приходько