Життя, як ми знаємо, непередбачуване, а сценарії фестивалів – тим більше. Ви, дорогі друзі Шосткинського ВПУ & фанати вареників, пам’ятаєте з минулих років дещо незвичні команди учасників, що не зовсім відповідали загальним віковим вимогам, однак цілком успішно конкурували з основною масою учасників. Так-так, я – про команду від Шосткинської гімназії «Твікс» далекого – Боже ж ти мій, як час летить! - 2016 року. Їм, якщо не помиляється авторка цих рядків, ледь виповнилось по 12 рочків, але який був запал у роботі! І як уважно та зосереджено вони боролися з варениками!

Організатори фестивалю не відразу (будемо правдиві), але все ж таки дозріли до ідеї, як на безпечних умовах долучити до участі найменших вареничних фанатів. Ми, досвідчені дорослі (після багатьох педагогічних синців і гуль), пам’ятаємо, як саме оця ріднесенька, кохана дрібнота приставала, будучи у віці тендітного дитинства, зі своєю допомогою, але наражалась на наше строге «малий ще!». І ображено-нетерпляче зітхала: «Ну коли я вже вирооооосту??!!» Зате потім, коли вимахує під метр-дев’яносто, на нашу вимогу допомогти коротко й незаперечно ріже: «Ніколи!» І крапка. І це – в кращому випадку.

І от оргкомітет вирішив плідно використати найменшу, зате найактивнішу категорію бажаючих поліпити вареники. Мабуть, малюки виявились надзвичайною рушійною силою, бо взяти участь у категорії «Аматорський мікс» зголосились аж 7 команд відразу, правда, одна, не розрахувавши сили, відмовилась від участі напередодні практичного туру, але шість команд пішли на вареничні «амбразури» без страху!

Власне, 12 листопада до майстерні кухарів прийшли 5 команд. Шостій («Вінегрет» від Шосткинської ЗОШ № 5) став на заваді форс-мажор, але команда дала слово виступити пізніше.

Отже, першими (і другими, і третіми…) враженнями від команд тепер авторка цих рядків і поділиться. Відразу скажу (і члени журі погодились), що переважно діти й виявились тими рушійними силами, які дуже позитивно вплинули на вареничний процес. Команди підібрались різні: в основному мами+діти; була бабуся з онукою і тітка з племінницею. Звичайно, увага присутніх була прикута до головних членів команд – дітей. (Ну, посудіть самі: чого ми там не бачили серед дорослих… ну, дорослі та й дорослі… роботою-побутом засмикані, такі звично заклопотані, усе вміють, про все знають… ми й самі такі самі дорослі, а от діти – то…) Отже, діти:

«Наталінки» (Шосткинська ЗОШ № 11): мама Наталія і донечка Аліна (11 років). Аліна виглядає цілком дорослою і самостійною. Відчувається, що своє діло знає. «Наша людина!» - як сказав герой одного оскароносного фільму. «Наталінки» і з варениками швидше за всіх упорались. Вареники вони обрали з грибами. І соус відповідно теж з грибами. Усе один до одного, чинно і складно.

«Солодка парочка – Олеся і Наталочка» (Шосткинська спеціалізована школа № 13): мама Наталія і донечка Олеся (6 років). Господи-боже ти мій, одна голова над столом! Ну то й що? Мало що мала, а бойовий дух – як у гарного козака! І вправності на двох! Разом з мамою наліпили аж два види вареників – з печінкою (це – раз!) та з сиром+фрукти (ось вам і два!). Та ще й соуси подали! От вам і «тільки голова над столом видніється»!

«Вишеньки-черешеньки» (Шосткинська спеціалізована школа № 13): тітка Аліна та племінниця Євангеліна (7 років). Мене весь час не покидала думка, що самі конкурсантки ну дуже схожі на ягідки! Особливо – Євангеліна! І вареники вони наліпили з вишнями. Ну не могло в такій команді бути інакше!

«Гастрономія-астрономія» (Шосткинська спеціалізована школа № 1): мама Наталія і син Артем, єдиний хлопець на всі команди. Хлопець ого-го! 15 років! Метр-вісімдесят солідності. Такий собі денді-нігіліст. Типовий старший підліток, який усім єством своїм дає зрозуміти, що відірвали його від серйозної справи заради якоїсь… ну… скажімо, іншої серйозної справи. (Так воно і з’ясувалося потім: відірвали від астрономії. Авторка цих рядків як сиділа за столом, то так і впала… Невже??!! Не від гаджетів, а від астрономії??!! Хлопче дорогий, та чи усвідомлюєш ти власну унікальність?? За останні десять років я, та, що існує в підлітковому світі уже 35 років у силу професії, ВПЕРШЕ НАЖИВО бачу ПІДЛІТКА, який цікавиться АСТРОНОМІЄЮ!!! Артеме, та астрономія, помножена на вареники, – це ж вибуховий мікс! Це – як народження нової галактики! Та через 10-15 років ти ж будеш нарозхват!) Артем, неначе почувши чужі захопливі емоції, перестав бурмоситись і взявся за вареники на повному серйозі, по-чоловічому неквапливо й «основательно». Вареники вони з мамою обрали прості, по-українському традиційні – з сиром, від яких журі теж по-українському традиційно ковтало язики та ще й облизувалось.

«Натуся і Настуся» (ДНЗ «Дзвіночок»): бабуся Наталія й онучечка Настя (аж цілих п’ять з половиною рочків!). По всьому аж світилося, що натхненницею команди є Настя! Дзвінкоголоса конкурсантка сміливо відповідала на питання, пояснювала, аж від зубів відскакувало. Згодом з’ясувалося, що команда належить до голосистої родини Антоневичів, яка радує шосткинців піснями. Щоб дитя не загубилося під столом, Настусю було поставлено на стільчик. І цим самим зламано багатовікову систему, коли старші говорили молодшим, пам’ятаєте? «Та ти ще пішки під стіл ходив, коли я…» Під стіл? Пішки? Ха!! А я на стільчик стану і свою справу зроблю! Подуууумаєш, під стіл пішки ходжу!.. Головне – кмітливість і сила духу! Наші Настусі – вони такі! І вареники приготували за незвичним рецептом. Подумайте лишень: 200 команд за три роки перебуло на конкурсі, а потушкувати капусту з молоком для начинки ще ніхто не додумався. Висновок: І   ПІД   СТОЛОМ   МОЖНА   ПІШКИ   ХОДИТИ   З   ГОРДО   ПІДНЯТОЮ   ГОЛОВОЮ!

Практичний тур за традицією завершився презентацією. Нововведенням цього року було народне голосування, організоване за пропозицією Наталії Скоморохи, нашого заступника директора з виховної роботи. Голосування пройшло активно, так що тепер це буде новою традицією фестивалю, яка виведе процедуру оцінювання на новий рівень і допоможе журі в його непростій роботі.

Отже, з почином нас усіх і до нових смачних зустрічей!

Т. Ануфрієва, прес-центр