Така традиція сама собою започаткувалась ще в минулі роки, коли учасників однієї вікової категорії виявлялось так багато, що за один раз їх не можна було помістити на «нещасні» шість робочих місць у майстерні виробничого навчання кухарів. Четвертий фестиваль зібрав цього року аж 16 команд юних аматорів вареничної справи. Довелось ділити їх на три «серії», так що, дорогі друзі та вболівальники, слідкуйте за перебігом фестивалю, тим більше що графік практичної частини вчасно розміщено на відповідній сторінці училищного сайту (сторінка так і називається: «Фестиваль Вареників»).

Отже, згідно з «купленими білетами», 19 листопада вареничну майстерність демонструють п’ять команд, а саме:

• «Бемс» (Миронівський НВК);
• «Умілі господарочки»  (Чапліївський НВК);
• «Чапліївські дівчатка»  (Чапліївський НВК);
• «Цукерки» ( Шосткинська гімназія і Шосткинська спеціальна ЗОШ № 10);
• «Юні господині»  (Шосткинський НВК № 9).

Найпершими ліпити вареники прийшли до майстерні «Юні господині», наші найближчі сусіди по навчальних закладах: НВК № 9 розташований буквально за 200 метрів від училища, а ми всі знаємо (і на власному досвіді переконалися не раз), що найчастіше запізнюються… Правильно: ті, хто живе поруч (з роботою, школою…). А тут – надзвичайна навіть не пунктуальність, а НАДпуктуальність! Діана  й Дар'я уже вдруге беруть участь у фестивалі, так ми їх і втретє сюди зпрошуємо! Вареники вони готували з картоплею й зажаркою, але бабуся однієї з дівчат поділилася якимось секретом… Яким – авторка цих рядків не знає, але вареники вийшли на славу!

«Тіп-Топ» у складі двох Анастасій і «Чапліївські дівчатка» у складі ДВОХ Вікторій (цеп просто чудеса якісь із іменами!), ставши на сусідні робочі місця, вправно взялися за діло. Картопляні вареники зі шкварками, дбайливо виліплені обома Настями, та вареники з сиром від обох Вікторій – це було щось неймовірне! А ще авторка даних рядків знає гарну-прегарну прикмету про цих дівчаток… Якщо стати між двох людей з однаковими іменами та загадати бажання, то воно збудеться обов'язково. А тут не пара, а цілі дві! Та з одного села! Та з однієї школи! Та з одного фестивалю! Та це ж чистісінький нокаут для всіх квантових фізиків і хіміків, разом узятих! А на закритті фестивалю обидві ці команди знову зберуться разом і в одному місці. Коротше: усі охочі – готуйте свої бажання і шоколадки для Анастасій і Вікторій, щоб і їхні бажання збулися!

«Цукерки» - братик Андрій і сестричка Катерина – відразу привернули до себе увагу райдужним тістом. Керувала процесом, ясна річ, Катя, бо коли у хлопця є сестра, то вона завжди - старша, навіть якщо вона молодша. Андрій, яко справжній мужчина (а це перш за все незворушність і спокій), поводив себе впевнено, незважаючи навіть на те, що сьогодні він один представляв сильну стать на фестивалі. (Рахуємо, дорогі вболівальники: це на фестивалі другий юнак. І показав себе, як і перший, гідно). Вареники з апельсинами від «Цукерок» стали приємною кулінарною несподіванкою.

«Бемс»… Дві дев'ятикласниці – Таня та Юля – вразили журі своїм професіоналізмом. «Які юні аматори?! – захоплено підсумувало журі. – Та це вже готові професіонали!» Як то кажуть: бемс – і в дамки! Вареники з чорницями… запечені в духовці і подані за законами не то ікебани, не то екібани… (Не знаю навіть, бо диктант національної єдності написала з помилками, а до словника заглядати майже опівночі якось не зовсім хочеться). Одним словом – то були не варенки навіть, а якесь диво дивне, оформлене креативно та майстерно. Причому, зауважимо та акцентуємо вашу увагу, шановні гості нашого сайту: усе, що було у варениках, на варениках, під варениками й біля них, готувалося виключно з природніх інгредієнтів, без хімії та ГМО!

…Наприкінці технологічного процесу в майстерні виробничого навчання стало жаркувато. У їдальні училища, де зібрались уболівальники, температура теж полізла вгору. Групи підтримки прийшли на презентацію з плакатами, примовками-кричалками, і, поки команди частували журі варениками (в майстерні), у їдальні самоорганізувалась репетиція на тему «Ми – найкращі вболівальники світу!». Особливо емоційними було трохи (ну зовсім трішечки!) старше покоління – мами, тітоньки, старші сестри (бабусь я там не помітила, бо всі виглядали піднесено-молодо і щиро-завзято). Фінальні презентації пройшли весело, присутні від душі поласували варениками, проголосувавши за ті, що найбільш сподобались. І мені так здається, що саме народне голосування було найважчою справою, бо АБСОЛЮТНО ВСІ ВАРЕНИКИ БУЛИ СМАЧНИМИ НЕЙМОВІРНО!

…Я тепер навіть не уявляю, які шедеври чекають на нас попереду… А чекають же!

Т. Ануфрієва, прес-центр