14 березня в нашому училищі силами учнів була представлена концертна програма «Шануймо жінку!». Автор цієї статті щиро співчуває тим, кого в актовій залі не було, бо виступи були щирими, дотепними, красивими – одним словом зачаровуючими!

…Коли троє легінів-ведучих впевнено підійшли до мікрофонів, я зрозуміла, що черговий шедевр Ліани Михайлівни Рогової, «диригента» концерту, вдався на славу і глядачі зможуть насолоджуватись іще однією «когортою» аматорів-господарів сцени, на плечі яких під час масових публічних заходів лягають практично всі клопоти з попередження форс-мажорних моментів як на сцені, так і за кулісами. І ведучі були на висоті! Крім того, вони встигали ще й виступати в художніх номерах.

Задум вітального калейдоскопу «Шануймо жінку!» був простим, як таблиця множення: одна навчальна група – один номер художньої самодіяльності. Правда, у процес формування програми втрутились сили геометричної прогресії і вже один номер від однієї групи було просто взято за базову умовну концертну одиницю. Завдяки цьому глядачі могли насолоджуватись виступами багатьох училищних артистів у декількох номерах. А отримати задоволення було від чого: тут вам і танці, і гумористичні сценки, і пісні, і виразне декламування. І все – тільки напам’ять! І без заминок! І на повному серйозі!

…А я, як активний учасник драматичних гуртків десь від четвертого класу школи до інституту і ще потім років з 15 педагогічної роботи, помітила під час концерту дуже промовисті деталі, які мене, досвідченого аматора, надзвичайно порадували. Справа в тому, що закулісся нашого актового залу не зовсім зручне для великої кількості учасників, тому артисти часто знаходяться прямо в залі, на окремих лавах. І я побачила, що вони – не просто окремі учні окремих груп, а  - КОМАНДА ОДНОДУМЦІВ! По-перше, усі артисти були зосереджені на успішному виконанні номерів, і не лише своїх. По-друге, виконавці слідкували за часом, за чергою виступів, допомагали один одному щось у костюмах підправити, про щось на ходу радились, вносили корективи... По-третє, хвилюючись, вони все-таки не тремтіли над собою і не лякались численних глядачів, а слідкували за тим, щоб спільна справа – тобто концерт – виконувалась як слід. Автор цієї статті могла б і про четверте щось сказати, і про п’яте… Згадалися авторові і її благословенні студентські роки, коли різнокурсники філологічного факультету Ніжинського педінституту – учасники студентського драматичного театру виокремлювалися з-поміж усієї студентської братії окремою родиною, а участь у художній самодіяльності дарувала молодим педагогам найяскравіші спогади про життя в інституті. А ще – навчила нас не боятись виступів на публіці, навчила кмітливості, життєвій винахідливості, навчила бути душею компанії, розуміти гумор і розуміти ціну буденних випробувань… Саме цю атмосферу ви, шановні наші артисти, понесете у своє майбутнє життя, а такі моменти, як сьогоднішній вітальний калейдоскоп, довгі роки світитимуть вам і в радісні дні, і сірі в будні. Повірте мені, бо я знаю про це з власного досвіду.

…Ця стаття пишеться легко, але в той же час і важко: мені хочеться описати ВСІ номери, бо сподобалось абсолютно все. Але детальний опис перетворить веселий текст на бухгалтерський звіт… Та я знайшла вихід із цієї дилеми! Знаєте, що стало для мене особисто маркером того, що концерт удався? Вірніше – хто? Наш директор! Під час одного з виступів йому подзвонили на мобільний. Знаючи про те, що наше училище переживає зараз дуже відповідальний момент, я здогадалась, що телефонує НАЧАЛЬСТВО. «Пречувствия меня не обманули», як сказав класик. Олександр Анатолійович кулею вилетів із залу, але через якусь хвильку так само кулею влетів назад, щоб не пропустити жодного виступу своїх вихованців! І це – незаперечний доказ того, що наші учні були на висоті! І на сцені, і, до речі, в залі. Глядачі щиро відгукувались на виступи своїх одногрупників. Педагоги від захоплення аплодували і кричали «браво!». Я бачила, як гордилися своїми дітьми і внуками нечисленні, на жаль, родичі, що були присутніми в залі. Принагідно буде зауважити, що вся прекрасна стать, присутня на концерті, отримала невеличкі сувеніри, зроблені учнівськими руками. І саме такі щирі подаруночки прикрашають наші кабінети довгі роки.

Спасибі вам, дорогі учні, за чудовий концерт!

Т. Ануфрієва, методист