Щойно завершився VI училищний конкурс серед учнів І курсу на кращу творчу роботу «Мої перші 30 днів навчання в училищі». Кожного разу конкурс відкриває нову зірочку на горизонті наших новобранців. Цього року засвітилась не просто зірочка, а Зірка. Знайомтесь: Павло АнтонОвич – майбутній майстер зварювальної справи та бог автовласників. А поки що – і це не мало! – співак (як на мене – уже професіонал), поет (бо співає своє), співає реп (а це – вільний політ думки, нестандартне мислення), артист (на сцені тримається невимушено; і номер, і сам виконавець виглядали органічно і природньо – це я говорю як досвідчений учасник драматичних гуртків), закінчив музичну школу по класу баяна (несподівано як на молодого хлопця, що живе у ХХІ столітті…). Знаю, що наші дівчата можуть додати: високий, стрункий, симпатичний, підтягнутий, привабливий, стильний. З почуттям гумору (це вже я від себе). Причому ця риса надає Павлові якогось інтелігентного юнацького шарму. Як це завжди буває з творчими чоловіками, він трохи (ну зовсім крапелиночку!) розгильдяй. Проте в очах світиться легка іронія, яка оберігає від зіркових хвороб. Здається, що Павло старший від паспортних своїх років, і у відповідальну хвилину, як справжній чоловік, здатний зібратись, відкинути безтурботність і сміливо подивитися в очі тій необережній проблемі, яка наважиться потурбувати собою його долю.

Мені пощастило поспостерігати за Павлом у колі його одногрупників та у спілкуванні з педагогами. Я побачила досить дисциплінованого учня, який усвідомлює свою учнівську місію. З одногрупниками він спілкується невимушено і просто, а в розмові з педагогами демонструє той рівень поваги до старших, який свідчить про високу внутрішню культуру і людську гідність.

Оце такий він, Антонович Павло, учень групи 09-15: батькам – новорічний подарунок від долі, оскільки народився якраз наприкінці грудня; а училищу – подарунок від батьків, які виховали талановитого сина.

Нарис Павла увійде до училищної скарбнички найкращих учнівських конкурсних робіт. Прочитавши твір, журі побачило учня, який спостерігає за світом, переживає, радіє як ЛЮДИНА, а не як бездушні айфони-айпади (тобто ніяк…). У роботі Павла відчувається небайдуже відношення до власної долі, до подій і вчинків. Нарис написано російською мовою. І це теж сталося вперше за всю історію конкурсу: просто для  юнака російська мова дійсно рідна, бо він ДУМАЄ цією мовою. Ми бажаємо Павлові творчих успіхів у тій справі, яку він для себе обере. Можливо, через кілька років молодь буде мріяти про автограф репера Паші, а може, автовласники  з трепетом чекатимуть черги, аби віддати найдорожчу для них річ – машину -  саме до рук майстра Петровича. Доля покаже. А поки що до уваги відвідувачів нашого сайту – твір-переможець 2015 року.

Ануфрієва Т.М.,
методист училища