Неділя, 26.09.2021, 19:36
ЦЕНТР КАР'ЄРИ               АБІТУРІЄНТАМ               УЧНЯМ І БАТЬКАМ               ВИПУСКНИКАМ               НОВИНИ САЙТУ
Меню сайту
Статистика
Пошук
Календар
«  Квітень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Головна » 2021 » Квітень » 30 » ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ: ЧАСТИНА І
21:54
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ: ЧАСТИНА І

Взаємовідносини підлітків і батьків: як розібратися, що треба змінити на краще

«Юнак стає дорослим на три роки раніше,
ніж думають його батьки, і на два роки пізніше, ніж здається йому самому»

Л. Герши

Головний зміст підліткового віку становить його перехід від дитинства до дорослості. Всі аспекти розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була навчальна діяльність, то  у підлітка основна роль належить системі взаємин, що встановлюється з оточуючими; міжособистісне спілкування з ровесниками і дорослими.  Саме система взаємин з соціальним середовищем  визначає спрямування  психічного розвитку підлітка, тому важливо, щоб його взаємовідносини були конструктивними.

Для того, щоб запобігти можливим негативним взаєминам в сім’ ї, що завжди призводить до емоційного травмування її членів, Вам, шановні батьки, буде коротко подано інформацію по 4 стилям батьківської поведінки:

Авторитетний стиль сімейного виховання:

(Батьківський авторитет: стиль виховання, до якого треба прагнути, виховуючи дітей.)

Високий рівень контролю + Теплі стосунки

Висока культура діяльності і відносин, довіра до дитини. У цьому випадку батьки визнають її право на автономію і переважно бачать своє завдання в координації  самостійних дій дитини. Направляють і заохочують активність, ініціативу, соціальну відповідальність. При необхідності завжди готові допомогти. Поведінку  дитини спрямовують  послідовно, твердо і разом з тим гнучко, раціонально: батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і заохочують їх обговорення підлітком. Владу використовують лише в міру необхідності. Батьки встановлюють правила і твердо проводять їх у життя,  прислухаються до думок дитини, але не виходять тільки з її бажань.

Діти ростуть добре адаптованими, впевненими в собі, відповідально навчаються, мають високу самооцінку, розвинений самоконтроль і соціальні навички.

Авторитарний стиль сімейного виховання:

Високий рівень контролю / Холодні стосунки

  • Батьки віддають накази та чекають їх точного виконання;
  • Закриті для спілкування з дітьми;
  • Встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення;
  • Дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них

Діти стають боязкими, замкнутими, дратівливими, невибагливими. Хлопці можуть стати некерованими й агресивними; дівчата частіше залишаються пасивними й залежними. Такий стиль викликає в дітей відчуження від батьків.

Ліберальний стиль сімейного виховання:

Низький рівень контролю / Теплі стосунки

  • Відсутність активної участі батьків в керуванні процесом навчання та виховання;
  • Відкриті для спілкування з дітьми, але основна спрямованість комунікації – від дитини до батьків;
  • Дітям дається необмежена свобода за незначного керування з боку батьків;
  • Батьків вирізняють низька вимогливість і слабка відповідальність

Діти схильні до неслухняності, імпульсивності, неорганізованості, мають проблеми з вольовими якостями. Іноді (залежно від індивідуальних особливостей) стають активними, рішучими та творчими людьми.

Індиферентний стиль сімейного виховання:

Низький рівень контролю / Холодні стосунки

  • Батьки байдужі до дітей, не зацікавлені їх переживаннями;
  • Не встановлюють для дітей ніяких обмежень;
  • Відсутність контролю і підтримки навіть в самих важливих питаннях;
  • Закриті для спілкування (власні проблеми батьків, негативні емоції, патологічні розлади, залежна поведінка тощо);
  • Відторгнення дитини, приниження, насильство – «соціальне сирітство»

Діти отримують порушення емоційної сфери, поведінки, нервове виснаження. В таких складних обставинах «встояти» може тільки дитина зі збереженою системою цінностей, ще без глибокої дезадаптації. Необхідна спеціальна допомога (соцслужби тощо)

Після ознайомлення проаналізуйте, будь ласка, свій стиль сімейного виховання, щоб застосувати для своєї родини бажану модель авторитетного стилю.


!!!   …Шановні батьки! Для вивчення атмосфери сімейного виховання, загального фону переживань Вашої дитини, повязаного з її позицією в сімї, можна скористатися опитувальником, який Ви побачите нижче. Потрібен лише необхідний ступінь довіри і уваги.

В ньому пропонується 21 твердження. Твердження, з якими дитина погоджується, треба обвести. У бланку опитувальника (таблиця нижче) позначаються ті номери тверджень, з якими дитина погодилась.

 Опитувальник «Аналіз сімейної тривоги»

(Є.Г. Ейдеміллер, В.Юстицкис)

  1. Знаю, що члени моєї сімї часто бувають незадоволені мною.
  2. Відчуваю, хоч як би я вчинив// вчинила, все одно буде не так.
  3. Я багато чого не встигаю зробити.
  4. Так виходить, що саме я найчастіше винен у всьому, що трапляється в нашій сімї.
  5. Часто почуваюся безпомічним.
  6. Вдома часто нервуюся.
  7. Коли потрапляю додому, відчуваю себе по-іншому, невмілим і незграбним.
  8. Деякі члени сімї вважають мене нездібним («безголовим»,т.д.).
  9. Коли я вдома, я завжди через щось переживаю.
  10.  Часто відчуваю на собі критичні погляди членів моєї сімї.
  11. Іду додому і з тривогою думаю, що щось трапилось за моєї відсутності.
  12. Вдома у мене постійне відчуття, що треба ще багато чого зробити.
  13. Нерідко почуваюся вдома зайвим.
  14. Вдома у мене таке становище, що просто опускаються руки.
  15. Вдома мені постійно доводиться стримуватись.
  16. Мені здається, що якби я раптом зник(-ла),то ніхто б цього не помітив.
  17. Йдучи додому, думаєш, що будеш робити одне, але, як правило, доводиться зовсім інше.
  18. Як подумаю про свої сімейні справи, починаю хвилюватись.
  19. Деяким членам моєї сімї буває незручно через мене перед друзями і знайомими.
  20. Часто буває: хочу зробити добре, але, виявляється, вийшло погано.
  21. Мені багато чого в нашій сімї не подобається, але я намагаюся цього не показувати.

Бланк опитувальника АСТ

В

1

4

7

10

13

16

19

Провина

Т

2

5

8

11

14

17

20

Тривожність

Н

3

6

9

12

15

18

21

Нервово-психічне напруження

Інструкція:

Бали підраховують спочатку в кожному горизонтальному рядку таблиці:

  1. Субшкала  В – сімейна провина – відчуття дитиною відповідальності за все негативне, що відбувається в сімї.  Наявність сімейної провини діагностується при пяти «погоджуюся»
  2. Субшкала Т – сімейна тривожність – відчуття дитини, що ситуація в сім’ї не залежить від власних зусиль/ бажань дитини. Наявність сімейної тривожності діагностується при пяти «погоджуюся»
  3. Субшкала Н – сімейна напруженість – відчуття дитини, що виконання сімейних обов’язків/правил являє являє собою непосильну задачу (і це треба обговорити). Наявність сімейної напруженості діагностується при пяти «погоджуюся»

Стан сімейної тривожності діагностується, якщо сума набраних балів за узагальненою шкалою (вина+тривожність+напруженість) дорівнює або перевищує контрольний показник С=14. Слід додати, що має значення і потребує уваги також аналіз всіх тверджень дитини, котрі є для нього проблемними, навіть якщо кількісні показники не перевищені.

Якщо по субшкалам або в загальній сумі виявлено наявність обтяжливих емоційних станів у дитини, то така ситуація потребує Вашої уваги, щоб досягти дружніх взаємин, гармонії в почуттях, розуміння та комфортності у відносинах між усіма членами Вашої сім’ї.


Головна вимога до сімейного виховання – наявність любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитину й керуватися любовю у своїх повсякденних турботах догляду за нею, необхідно, щоб дитина відчувала, була впевнена в тому, що її люблять. Якщо саме такою буде атмосфера в родині, тоді в ній багато чого можна буде змінити на краще. Злагоди вам і Любові!!

Практичний психолог А.Б. Приходько

Переглядів: 203 | Додав: ShchNV