Якщо хочеш допомогти майстрові –
відійди і не заважай!
(Дуже народна мудрість)

10 січня, якраз у пору святок і традиційної ворожбитської пори, з’їхались до Шосткинського ВПУ шість команд варениколюбів-професіоналів. Категорія «Метри кулінарії». Це була помилка людини, яка писала положення про фестиваль, бо всі сторонні спостерігачі дуже швидко впевнилися, що мають справу з шістьма КІЛОметрами кулінарії. Учасники фестивалю таке з варениками виробляли, що навіть досвідчене журі дивувалось і ходило навколо команд ледь не навшпиньки, і говорило майже пошепки. Тихо! Тихо!! Іде сеанс гіпнозу!!! «Сьогодні буде що пробувати, - мудро передбачив голова журі Віктор Васильович Тукало, щойно зайшовши до майстерні. – Відразу відчувається, що тут зібрались професіонали!» І дійсно: хоча сам кулінарний процес зовні виглядав невибагливо, але при більш детальному пригляданні відразу помічались промовисті деталі, завдяки яким і виділяється з-поміж загальної маси будь-який справжній майстер своєї справи. По-перше, відчувався якийсь просто непорушний внутрішній спокій кожного учасника. Учасники повагом робили своє діло і навіть призупиняли процес і відсторонювалися злегка на досить довгі секунди, щоб дати змогу операторові все спокійненько відзняти, а кореспондентові місцевого телеканалу – поставити необхідні питання і почути вичерпні відповіді.

По-друге, - віртуозна робота з приготування головного смаколика. Учасники використовували надзвичайні інгредієнти. Простий смертний до такого просто не зміг би додуматись по вбогості непрофесійної своєї уяви. Що стосується начинок, то тут не було хіба що риби фугу: я побачила і апельсини, і ківі, і хурму, і ще якісь невідомі мені на вигляд інгредієнти… Почула з інтерв’ю про заварне і шарове тісто… Побачила на власні очі, що все це не просто мнеться-перемішується (як було у школярів чи студентів-аматорів), а піддається таким тонким маніпуляціям, що аж страшнувато робилось мені, навіки-вічні кулінарній любительці. Креативно готувались і тісто, і начинка: «на пару», «на весу», у воді, під водою, над водою, не кажучи вже про олію, вершкове масло і сметану. Були, правда, і традиційні, упізнавані речі – цибуля, наприклад, чи інша зелень, але й ці звичайнісінькі приправи, які нікому нічого поганого ніколи не робили й навіть не думали робити, піддавались неабияким обробкам та маніпуляціям. Мені було трохи жаль безневинну зелень, безжально перебиту блендерами, обсмажені апельсини та обпалений коньяком сирно-сметанно-грибний соус. Але в той же час я усвідомлювала просту й об’єктивну істину: це – вареничний фестиваль, любі мої! Якщо ви не хотіли такої долі, то не треба було продаватись і нестись-їхатись на наш фестиваль. Хоча, якщо вдумливо розібратись, то така доля – це честь для будь-якого харчового продукту. Бути використаним у вишуканій страві – що може бути кращим? Ото ж!

Усі незайві присутні, як-от: журі, знімальна група, члени оргкомітету – раділи з того, що саме цей етап відбувається під час канікул і ніякий навчально-виховний процес не втручається у прекрасний процес вареникотворення. Вареники швидко робилися в чотири руки на фоні принюхування зі сторони журі, приглядання, споглядання з близької відстані і з дальших рубежів, сування носа свого ближче до смакоти… Руками, правда, ніхто зайвий нікуди не ліз, а ніхто й не запрошував, бо ніколи було. А п’ята рука у варениках – це як п’ята лапа для якого-небудь Бобіка: ну не потрібна вона йому навіть у рік Собаки! Тому – чесно чекали на результат. Тільки журі час від часу захоплено повторювало: «Що вони з варениками витворяють!»

Результат не змусив довго себе чекати. Уже за якусь годину перша команда – а ними стали наші «Dumplings» - понесла презентувати свої ексклюзивні три порції вареників. Потім, поки звітувала перша команда, непоспіхом «відстрілялиьс» наступні п’ять. Про результати цього етапу фестивалю, шановні друзі, ви дізнаєтесь 24 січня (не плачте! Недовго вже чекати, недовго…), як, власне, і про всі інші етапи. Стосовно цього ж я скажу одне: ЯКИЙ   ЗНУЩАТЕЛЬ   ПРИДУМАВ   ПРАВИЛА   ЕТИКЕТУ??!!!

… Сили небесні, пошліть своє благословення всім, хто від щирого серця ліпить смачні вареники! Озброївшись тарілками й виделками, присутні ледь язики не ковтали разом з варениками! По секрету признаюся: іноді хотілось вилизати дегустаційну тарілочку до блиску (ось чому за п’ять рядків перед цим «незлим тихим словом» згадалися мені правила етикету). Але, шануючи благопристойність, ми вдалися до іншого лайфхаку. Увага, друзі! Майстер-клас для представницьких заходів!! Просто навчіться непомітно, вишкрябувати соус виделкою… Ну, що сказати вам, панове, особисто я – навчилася, хоча не знаю, чи варто цим пишатись. От кому дійсно варто гордитись, так це командам, які зуміли так причарувати журі та інших дегустаторів своїми варениками.

…Жарт жартом, а цей тур, як, власне, й попередні, залишив по собі найкращі враження! Душа порадувалась за наших майстрів виробничого навчання і колег з Конотопського ПТУ, за наших випускників, що відстоювали честь шосткинських ПАБу «Веселий Роджер» і Lounge-кафе «Амстердам». Зустріч метрів кулінарії стала зайвою нагодою поділитися досвідом, благо, портативна фототехніка завжди під рукою і можна повезти додому фотоспогади про кулінарні шедеври колег. А дехто, щойно «відстрілявшись», висловив бажання приїхати ще й наступного року. Ось і такий подарунок презентував уже сам фестиваль. До нових зустрічей, дорогі друзі! Нагадаю, що 17 січня мірятись вареничною міццю будуть фанати – господині, які не є професіоналами, а просто люблять вареники.

Т. Ануфрієва, методист

Перейти до перегляду фотоальбому

   Перейти до перегляду фотоальбому