Неділя, 28.02.2021, 12:35
ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ               ЦЕНТР КАР'ЄРИ               АБІТУРІЄНТАМ               УЧНЯМ І БАТЬКАМ               ВИПУСКНИКАМ               НОВИНИ САЙТУ
Меню сайту
Статистика
Пошук
Календар
«  Січень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Головна » 2020 » Січень » 23 » «Я ПІД КУЛІ ПІДУ З БРАТАМИ В ОДНОМУ РЯДУ…»
10:56
«Я ПІД КУЛІ ПІДУ З БРАТАМИ В ОДНОМУ РЯДУ…»

Я під кулі піду з братами в одному ряду,
І під обстрілом граду загину за країну свою.
За свободу народу, за усмішки вільних дітей!
Як Шевченко заповів «Ми кайдани порвемо»!
Нехай гинуть вороги, хай воля настане!

Ірина Мотчаная (учениця гр. 05-18)

Двері Шосткинського ВПУ завжди широко відчинені для гостей, а особливо для своїх колишніх випускників.

22 січня, коли вся Україна відзначає  знаменну подію в історії держави - День соборності, до рідного училища на урок Мужності завітав випускник 2011 року Білоусов Андрій. Андрій вже не вперше приходить до навчального закладу як почесний гість, адже за його плечима більше двох років служби в Збройних силах України. Сержант,  командир відділення - командир бойової машини БМП,  учасник ООС,  як ніхто інший знає про важкі воєнні будні українського воїна-захисника.

Зустріч з військовим розпочалася з приємних спогадів про роки навчання в училищі, які  для Андрія були дуже активними та  яскравими.  Колишній учень охоче брав участь майже в усіх заходах, конкурсах і змаганнях; декілька разів ставав фіналістом конкурсів «Я-профі» та «Учень року». Після закінчення закладу Андрій працював за фахом у столиці і, навіть, розпочав власну справу… Однак, доля розпорядилася так, що замість варити ароматну каву своїм відвідувачам, юнак добровільно став до лав ЗСУ захищати рідну землю від ворога.    

Хіба можна словами описати всі жахіття війни, всі ті труднощі і втрати, які довелося пережити?!

Андрій говорив  легко і невимушено, жартував, і часом здавалося, що він розповідав не про війну, а просто про життя солдат десь там, далеко від нас, на Сході країни. Однак, знаючи Андрія з юнацьких років, я бачила, що ці роки зробили з нього мужнього чоловіка, досвідченого воїна, справжнього захисника. Було зрозуміло, що йому не хотілося згадувати про найважчі моменти військової служби, адже  говорити про війну нелегко, бо там немає романтики, як часом показують у кіно…

Сьогодні Андрій вже вдома, слава Богу, живий.  Попереду купа планів, мрій, надій, сподівань… Лише треба трошки часу, щоб відпочити, прийти до тями, заново звикнути до мирного життя.

Ми щиро зичимо тобі, Андрію, успіхів в житті. Нехай доля знову посміхається до тебе. Нехай втілюються в життя всі твої мрії, адже ти цього вартий! Ми пишаємося тобою!

І в цей важливий  день, день Злуки, хочеться щиро побажати усім нам миру. Віримо, що всі наші захисники, хлопці і дівчата,  незабаром будуть вдома, що Україна неодмінно поверне свої території  і  стане єдиною, неподільною, процвітаючою і сильною державою! Бо в єдності наша сила!

Слава Україні!

Голова ЦК виховного відділу С.М.Остапчук

Переглядів: 218 | Додав: ShchNV