- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Липень
- 2015 Серпень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Червень
- 2016 Липень
- 2016 Серпень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
- 2017 Березень
- 2017 Квітень
- 2017 Травень
- 2017 Червень
- 2017 Липень
- 2017 Серпень
- 2017 Вересень
- 2017 Жовтень
- 2017 Листопад
- 2017 Грудень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2018 Березень
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Червень
- 2018 Липень
- 2018 Серпень
- 2018 Вересень
- 2018 Жовтень
- 2018 Листопад
- 2018 Грудень
- 2019 Січень
- 2019 Лютий
- 2019 Березень
- 2019 Квітень
- 2019 Травень
- 2019 Червень
- 2019 Липень
- 2019 Серпень
- 2019 Вересень
- 2019 Жовтень
- 2019 Листопад
- 2019 Грудень
- 2020 Січень
- 2020 Лютий
- 2020 Березень
- 2020 Квітень
- 2020 Травень
- 2020 Червень
- 2020 Липень
- 2020 Серпень
- 2020 Вересень
- 2020 Жовтень
- 2020 Листопад
- 2020 Грудень
- 2021 Січень
- 2021 Лютий
- 2021 Березень
- 2021 Квітень
- 2021 Травень
- 2021 Червень
- 2021 Липень
- 2021 Серпень
- 2021 Вересень
- 2021 Жовтень
- 2021 Листопад
- 2021 Грудень
- 2022 Січень
- 2022 Лютий
- 2022 Червень
16:04 ГЕРОЇ СУЧАСНОСТІ ЖИВУТЬ ПОРУЧ | |
Герої сучасності… Хто вони? Бійці, добровольці, військові медики, їх мами та дружини? Герої сучасності – це ті, хто на фронті, хто підтримує і чекає в тилу, це прості, звичайні люди. Один з таких героїв і завітав у гості до учнів Шосткинського вищого професійного училища. Це боєць 95 окремої аеромобільної бригади, кавалер ордена «За мужність ІІІ ступеня», син викладача біології ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ» Зубової О. П. – Максим Зубов. Рівно рік назад 23 квітня його підрозділ був відправлений у зону АТО. Максим не з чуток знає про війну і тому погодинно пам’ятає перші дні перебування на військовій службі. Зізнався, спочатку було страшно, але і до страху звикаєш. Згадував різні моменти несення служби: було і спокійно, і пекельно, і холодно, і голодно. 3 червня 2014 року в одному з боїв отримав серйозне поранення обох ніг. Поранення згадує, як страшний сон. Не вистачало медичних препаратів, санінструкторів… санітарним гелікоптером був доставлений у Харківський шпиталь. Медики констатували: «Якби на півгодини пізніше – був би у двохсотому». Але доля виявилася милосердною… залишився живим. Потім були довгі дні і місяці лікування та реабілітації в різних медичних установах: Київ, Вінниця, Житомир. За два місяці було зроблено 9 операцій. Остання реабілітація – березень 2015 року у Польщі. Максим поділився враженням від лікування за кордоном: «Європейський рівень відчувається кругом і завжди: досвід, культура, чистота, ідеальні дороги, дружелюбність». А ще Максим з теплотою згадував про підтримку з тилу: дитячі малюнки, листи,дзвінки від рідних, посилки від волонтерів - це подяка солдатам за те, що вони захищають Україну, і відповідальність за тих, хто в тилу. Біля години тривала душевна сповідь бійця, яка переросла у невимушений діалог з учнями. Учням було цікаво почути відповіді на свої питання і настанови від старшого товариша. На завершення уроку Мужності вдячні учні подякували бойовому другу і побажали швидкого одужання. А мама сиділа горда і щаслива за свого сина. Горда, бо герой живе поруч, а щаслива, бо живий! Слава Україні!
| |
Переглядів: 742 | Додав: ShchNV |