17 січня вареникові пристрасті добралися до категорії «Фанати вареників». Своє кулінарне мистецтво демонстрували дорослі, для яких ліплення вареників – то далеко не завжди обов’язкове заняття. Посудіть самі: де, наприклад, молодий викладач фізкультури або солдат-контрактник, а де – вареники. Хіба що у мріях та на виделці, а тут – треба рецепт придумати, тісто-начинку скомпонувати та ще й до ідеального смаку власноруч довести!

Цього разу з варениками змагались чотири команди, а саме:

«Гостинні подруги»: дві веселі, моторні чепурушки-україночки;

«Гвардійські вареники»: ну дууууже серйозні молоді воїни (особисто від себе додам: я ще не бачила таких ідеально вибритих чоловічих облич! Як вони це роблять? Виклепаною косою? У військовій частині 3022 Національної гвардії України – точно! – всі служиві такі!);

«Спортивний вареник»: тут – мікс: наш молодий фізрук, майстер на всі руки (і ноги), & наша молода, здібна, але чомусь «трепещуща» від хвилювання викладачка української (класична пара! Майже як фізик і лірик!);

«Сусідки»: вперше на фестивалі команда з представниць АБСОЛЮТНО різних установ, зате НАЙБЛИЖЧИХ! РОДИЧОК! А кого в Україні вважають найближчим родичем? Правильно: гарних сусідів. А тут вище беріть: багаторічні сусідки по комунальній кухні!

… Тур проходив у спокійній і дружелюбній атмосфері. Без крутезних гаджетів, лише просте й необхідне: каструлі-миски, там, скалки-тарілки. Ну, і вправні руки, звісно, бо до всякого доброго діла треба перш за все рук докласти. От і доклали, у результаті чого в майстерні виробничого навчання з вікнами на всю стіну і зимою на вулиці було весь час приємно тепло, а перша порція вареників вискочила на тарілку …о 14:27!!! І це - при мінус 5-7 хвилин на всякі організаційні моменти! «Нічого собі «фанати»!» - ахнув один з членів журі. «Це ще не вареники, - попередили «Гостинні подруги», - це так, ми тренуємось, незнайому каструлю з плитою випробовуємо». І запросили спробувати те, що вийшло. А членам журі напівфабрикати пробувати не личить (тобто вареники були навіть дуже в потрібній кондиції, але ж презентація, захист страви, сервіровка… Оцінювати потрібно в комплексі!) Співчуваючи стриманому журі, всі, хто крутився навколо, щиро смакували новопреДставлені вареники.

… Журі журило, як могло: пожбуривши геть умовності положення про вареничний фестиваль, воно роздавало номінації направо й наліво! (Це я трохи наперед забігаю, як володар секретної корпоративної інформації…) Та й було за що!

Першими презентувались «Гостинні подруги». Про «всім хватить на віку» - то таки виявилось чистою правдою. Команда варила вареники тричі! Раз – як генеральна репетиція. Другий – як центральна прем’єра, і третій для всіх бажаючих, щоб добро не пропало, бо «Гостинні подруги» виявились дійсно гостинними і щедрими, наготувавши тіста-начинки на цілу роту.

«Гвардійські вареники» «відстрілювались» так само серйозно й солідно, як ., власне,і вареники ліпили. Вареники в них вийшли по-справжньому чоловічими: з печінкою, з капустяно-грибною начинкою, присмаченою вишкварками та цибулею.

«Сусідки» виліпили такі незвичайні вареники: половина начинки з сиру, а половина – з повидла. Ні, дорогі гості нашого сайту, це не в різних варениках, а в кожному одному й тому самому! І соус до вареників смаку, як морозиво!

«Спортивний вареник» був у тренді саме зимового сезону. Я толком не розчула, з чим були їхні вареники, але смачні (це вже на мій смак), щедро обкладені свіжою вітамінною зеленню та приправлені ексклюзивним сметанно-часниковим соусом «Смерть мікробам!», який звабливо пахкотів на всю дегустаційну залу.

…З легким сумом маю нагадати вам, дорогі друзі, що фестиваль потихеньку-помаленьку іде до логічного завершення. Рівно за тиждень відзмагаються останні команди і в урочистій та веселій обстановці будуть вручені призи й нагороди… Ну що ж, усе гарне рано чи пізно закінчується, але залишаються спогади, нові і старі друзі, трохи адреналіну і вишукані рецепти. До зустрічі через тиждень!

Т. Ануфрієва, методист

Перейти до перегляду фотоальбому

Перейти до перегляду фотоальбому