- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Липень
- 2015 Серпень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Червень
- 2016 Липень
- 2016 Серпень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
- 2017 Березень
- 2017 Квітень
- 2017 Травень
- 2017 Червень
- 2017 Липень
- 2017 Серпень
- 2017 Вересень
- 2017 Жовтень
- 2017 Листопад
- 2017 Грудень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2018 Березень
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Червень
- 2018 Липень
- 2018 Серпень
- 2018 Вересень
- 2018 Жовтень
- 2018 Листопад
- 2018 Грудень
- 2019 Січень
- 2019 Лютий
- 2019 Березень
- 2019 Квітень
- 2019 Травень
- 2019 Червень
- 2019 Липень
- 2019 Серпень
- 2019 Вересень
- 2019 Жовтень
- 2019 Листопад
- 2019 Грудень
- 2020 Січень
- 2020 Лютий
- 2020 Березень
- 2020 Квітень
- 2020 Травень
- 2020 Червень
- 2020 Липень
- 2020 Серпень
- 2020 Вересень
- 2020 Жовтень
- 2020 Листопад
- 2020 Грудень
- 2021 Січень
- 2021 Лютий
- 2021 Березень
- 2021 Квітень
- 2021 Травень
- 2021 Червень
- 2021 Липень
- 2021 Серпень
- 2021 Вересень
- 2021 Жовтень
- 2021 Листопад
- 2021 Грудень
- 2022 Січень
- 2022 Лютий
- 2022 Червень
11:12 Фестиваль доводить, що постувати – це не лише користно, а ще й смачно + Відео | |
Страва, приправлена гарним настроєм – 20 грудня 2017 року наше училище проводило черговий тур фестивалю «Вареники-Шостка-Фест». Цього разу кулінарний хист демонстрували учні професійно-технічних училищ-майбутні кулінари. Усього в категорії «Майбутні професіонали» заявлено 11 команд, тому «змагання» між ними заплановано у два тури – 20 грудня 2017 року та 24 січня 2018 року. Підвищується градус професіоналізму, підвищується і градус вареничної пристрасті. Пришвидшується з кожним разом і сам виробничо-творчий процес, дивуючи присутніх польотом фантазії. Цього разу тур видався різнобарвним у прямому сенсі. Вареники готувались не просто самі по собі різного кольору (рожеві, зелені, жовті), а й… ну, як би так, щоб точно… Уявіть собі вареник, який напівбілий-напівзелений, напівкремовий-напівпомаранчевий. Причому один – з ніжно-зеленим чубчиком, а інший – з кремовим віночком та ще й фігурно защипаним. Як вам такі шедеври? Так, реутинські «Поліські креплики» наліпили вареників, схожих на ніжні проліски з-під весняного снігу, а козацькі вареники команди «Оба-на», ті, що з віночком, нагадали особисто мені ті, що я з бабусею у свої підліткові роки ліпила під час розкішних літніх канікул. Дебелі такі! Один з’їв – і майже наївся! Бабуся весело коментувала такі вареники: «То нічого, що вареники з кулак. Хоч очам і соромно, зате душі приємно». Звичайно, нашим хлопцям не було соромно за власні вареники, бо були вони хоч і величенькі (а чого це козакові та ціркатися з варениками, схожими на ненаші «пелємєні»?), зате всі один в один рівненькі й однаковісінькі. Хлопці з «Arcbaleno gnocchi» працювали пристрасно, неначе справжні італійці. Вони, бачте, ризикнули поєднати італійську форму з українським змістом, а що на столі утворився творчий розгардіяш, так то «бардак на столі – доказ, що робота кипіла!» Хлопці-учасники на цей раз підібрались, як спеціально, моторні й веселі, а от дівчата - як на підбір! - тихі, скромні й роботящі. Хлопці встигали шуткувати і над варениками, і над собою. Дівчата - працювали швидко й зосереджено. Сміх і гарний настрій витав по майстерні, ніби повторюючи легкий політ сніжинок за вікном (нарешті Шостка дочекалася снігу!), і лише журі було традиційно мовчазним і загадковим. …А професіоналізм учасників з кожною хвилиною «крєпчал», як говорив класик. Коли настав час варити усе наліплене, то учасники повитягували на світ божий та-а-а-а-акі кухарські гаджети, то у мене, 27 років ну абсолютно незалежної домогосподарки, слинка потекла від споглядання! Там такі пароварки! Там такі пристрої! Не знати, як і підступити до цієї часом комп’ютеризованої техніки, а юні учасники порались біля новітньої техніки так упевнено і спокійно, як моя прабабуся біля класичних чугунів. А з варениками поводились, як любляча-прелюбляча матуся з наймилішим немовлятком – уважненько та ніжно. Оформлення готових вареників – то окрема глава вареничного літопису, достойна пера найгеніальнішого поета! То був такий тонкий і невагомий процес, така тонка робота, що… Так художники шедеври малюють, от що я вам скажу, дорогі друзі нашого сайту! Несподіваною аурою огорнувся і процес захисту готових страв. Презентації проходили у якійсь, я б сказала, науковій атмосфері. Я чула, як члени журі на цілком професійному рівні обговорювали особливості рецептів і технологічних процесів. А в дегустаційній залі стояла незвична тиша, хоч і було присутньо чимало глядачів з числа вічно галасливих педагогів. З-поміж народної маси несподівано вигулькнуло «тіньове» журі в особі іншого Віктора Васильовича – того, що старший майстер. Виявилось, на його смак рівняється інший наш старший майстер, бо його колега оцінює готові вареники не з точки зору професіонала, а просто як чоловік, що хоче їсти. Ну, що я вам скажу… Думка незацікавленого зголоднілого мужчини – то таки дуже цінна штука! Адже саме заради от таких не спотворених кулінарними професіями людей ми й викладаємось на повну на наших кухнях. А як саме ми викладаємось – покаже наступний тур, де будуть управлятись дорослі вареникознавці. Т. Ануфрієва, методист Перейти до перегляду фотоальбому
Перейти до перегляду фотоальбому
| |
Переглядів: 850 | Додав: ShchNV |