ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА  У БІБЛІОТЕЦІ ГУРТОЖИТКУ

«Кожного року у четверту суботу листопада в Україні відзначають день пам’яті жертв Голодоморів,» - розпочала так інформаційну годину бібліотекар Шосткинського вищого професійного училища
Жадан Т.В. 

Невеличка історична довідка:

За часів радянської влади Україна пережила три голодомори (1921-1922р.р., 1932-1933рр., 1946-1947рр.) Найстрашніший голод був у 1932-1933рр. Тому, що охопив всю Україну, крім Західної. А ще найстрашніший тому, що загибла велика кількість людей. За останніми даними - 3 мільйони 900 тисяч осіб, а якщо порахувати тих, хто не народився, то ця цифра значно зростає.

Голодомор 1932-1933рр. –  акт геноциду Українського народу. Винними є керівництво ВКП(б) та уряд СРСР. Метою ставилося фізичне знищення частини українських селян та придушення національно-визвольного руху. У селян відбиралося усе продовольство. Вони не могли покинути своїх сіл, бо у 1932 році ввели паспортну систему, яка закріплювала селянина за колгоспом, за місцем проживання. Селян не брали на роботу на заводи і шахти, їм не продавали залізничні квитки, прикордонники перекрили всі дороги, які вели з України до Росії. Продовольство продавалося за кордон за валюту, на ці гроші в СРСР проводили індустріалізацію. Порятунку не було.

Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932-1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Та відмовлялося від закордонної допомоги. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства там мільйонів людей.

У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис чи фото могли зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу. Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за чесність і мужність.

Про Людей Правди йдеться у публікаціях:

• Конарева Л. Чекісти жорстоко переслідували всіх свідків трагедії / Лариса Конарева // Урядовий кур'єр. - 2013. - №80. - С.22.
• Тютюнник Є. Плата за фото, яке звинувачує. Роки і долі. Жителі Батурина Микола та Борис Бокані через світлини 1933-го потрапили у сталінські табори  / Євдокія Тютюнник // Урядовий кур'єр. - 2013. - №129. - С.18.
• Конарева Л. Двічі судимий... щоденник. Німі свідоцтва. Партійний працівник в особистих записах сповідався про свій сором за голодні страждання родини і злість на Сталіна / Лариса Конарева // Урядовий кур'єр. - 2013. - №139. - С.21.
• Конарева Л. Ваші мертві вибрали мене...” Справа життя. Американський вчений Джеймс Мейс першим дослідив історію великого голоду і відзначив його як геноцид українського народу / Лариса Конарева // Урядовий кур'єр. - 2013. - №65. - С.17.

Людиною Правди також був почесний громадянин Волині Григорій Гуртовий, на спогадах якого знято фільм "Великий Голод" (1+1, 2005 р.).

Після виступу бібліотекаря відбувся перегляд та обговорення фільму Г. Гуртового.

Бібліотекар ознайомила всіх присутніх з тематичною виставкою, присвяченою цій даті.

На завершення інформаційної години учні разом з вихователем Пенською А.В, долучилися до Всеукраїнської хвилини  мовчання  та запалили  свічки пам’яті, які поставили на підвіконня, щоб було видно з вулиці, щоб пом’янути душі безвинно убієнних голодом. Пам’ятаємо...