П`ятниця, 05.03.2021, 14:24
ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ               ЦЕНТР КАР'ЄРИ               АБІТУРІЄНТАМ               УЧНЯМ І БАТЬКАМ               ВИПУСКНИКАМ               НОВИНИ САЙТУ
Меню сайту
Статистика
Пошук
Календар
«  Липень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Головна » 2020 » Липень » 6 » БОРЩОВИЙ АПОФЕОЗ-2, АБО ЖАЛЬ, ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ ВЕЛИКИМИ ЧЕРПАКАМИ… + Відео
16:28
БОРЩОВИЙ АПОФЕОЗ-2, АБО ЖАЛЬ, ЩО НЕ МОЖНА ЇСТИ ВЕЛИКИМИ ЧЕРПАКАМИ… + Відео

- А надворі ж петрівський піст…
- Ну… допостуємо іншим разом!

На великий-превеликий жаль і розпач, конкурс на кращий рецепт борщу добігає свого завершення…
3 липня 2020 року незрівнянні аромати шедевральних борщів заповнили вщент і навчальний корпус, і коридори майстерень виробничого навчання, і навіть навколоучилищний простір Шосткинського ВПУ. І всі рецепти – неначе змовились! – скоромні, з соковитим м’ясом різних калібрів – свинячим, курячим, дикої кози… А ще – копчені реберця, домашнє сало, соломою смалене, та багато інших смаколиків! До творення священної національної страви приступили найдосвідченіші майстри та майстрині виробничого навчання. борщу. І хоча свою кулінарну майстерність демонстрували саме вони, але й сьогодні відчувалась присутність тих, кого ці рецепти стосувались безпосередньо. Отже, по порядку:

Світлана ГОРШЕЧНІКОВА, майстер виробничого навчання І категорії (14 тарифний розряд), варила не багато-не мало, а циганський борщ. Цей рецепт – результат спільних кулінарних «розкопок» з Альоною ЖУРБОЮ, улюбленою та самою іменитою ученицею групи 10-18, що випустилася з училища 30 червня 2020 року. Авторка цих рядків уперше в житті бачила, як подають першу страву в посуді з… хліба! «Роми, не маючи суто власної кухні по причині нескінченних міграцій, творчо адаптували під свої нужди рецепти тих народів, по чиїх територіях мандрували. Щоб не дбати за воду, усі борщові інгредієнти обсмажували, воду в казани додавали в останню мить. І щоб посуду менше мити – їли з хлібних тарілок, - коментувала обраний рецепт Світлана Миколаївна. – Їли циганський борщ разом з «тарілками» і швидко, щоб не розмокло». (І пригадується анекдот: «-Сергій такий ледацюга! Уявляєш: він перед обідом на тарілки целофанові пакети натягує! Це – щоб не мити їх потім!» - «Та він не ледар… Він – ГЕНІЙ!!!»).

Ольга САВИНСЬКА (майстриня виробничого навчання 14 тарифного розряду), приготувала не просто борщ з квасолею та фрикадельками, а дала майстер-клас молодим мамам, у котрих дітки через малолітство своє то супу не хочуть, то м’яса не їдять, то за солодким весь час тягнуться… А в майстрині вийшло все й відразу: технологія приготування зробила звичний борщ і більш солодким, і без зайвих кісточок, і з усіма необхідними мікро- й макроелементами. Та ще й подача була такою креативною, що дитина буде їсти звичайний борщ так завзято, наче це – бажаний десерт.

Ніна МАРТИНЕНКО… Ні, не так… Ніна МАРТИНЕНКО! Майстриня виробничого навчання І категорії! 14-го тарифного розряду! Першовідкривачка болгарських Золотих Пісків серед наших педагогів! А це - висока європейська кухня, супи, які обов’язково «креми», та й то небагато… І Ніна Мартиненко, явно не будучи циганкою, взяла традиційний наш борщ, з часником та салом, - та й перетворила його на борщ-крем! З болгарського в рецепті був хіба що болгарський перець, жовтий чи то від сорому, чи то від зніяковіння… Але результат – неперевершений!

Пам’ятаймо, дорогі друзі, що на вулиці – липень. Канікули. Для учнів. Не для дорослих. А в майстерні – Любов ОСАДЧЕНКО, майстриня виробничого навчання 14 тарифного розряду, і учнівський проєкт «Родинні страви», започаткований у рідній групі № 04-19, і саме – рецепт родини Олі ЗЕЛЕНОЇ «Борщ з копченими реберцями та зеленим яблуком» (ну, при такому соковитому прізвищі обов’язково треба мати й симетричний рецепт!). Яблуко до борщу, з хлібними паличками (чи без них, кому як дієта дозволяє) – то таки креативно, скажу я вам, любі друзі нашого училища та його сайту!

…І – рецепт ЧОЛОВІЧОГО борщу. Стоп, гендерні адепти! Ми нікого не принижуємо за статевою ознакою! Микола МИСИК, майстер виробничого навчання ІІ категорії (14 тарифний розряд), мужчина запасливий, і майстер на різні руки (й ноги) сам-власноруч уполював ще взимку дику косулю (чи косулЯ, коротше, жениха лісової косулі, як дозволяють мисливські правила), приберіг добрий шмат дикого м’яса і ось тепер, прямо на подвір’ї училища, в холодочку, на відкритому вогні, під керівництвом свого синочка Назарчика, справдешнього татусевого помічника, варив мисливський борщ. А рецепт Миколі Григоровичу підказав його друг-мисливець. Спочатку передбачалось варити ПЕРЕД училищем, аби з вулиці Воронізької було видно аж із салонів проїжджаючих автомобілів. Але, пам’ятаючи про тригери, передумали. (Тригери, друзі, - це такі могутні, глибинні, непереборні психологічні «бдищ!!!», які штовхають людей, а особливо чоловіків, на неконтрольовані дії. А від тригерів до аварії – якихось 15 сантиметрів). Перемістились у внутрішній дворик. Там, правда, чоловіків теж було немало, але ходили вони все пішки, тому аварій було мало: усього дві ґулі (бо на казан з борщем задивились і занюхались, ото ж і «поцілувалися» лобами. Гуло, як у церковний дзвін, хвилин, мабуть, з 15-ть… Гарно так гуло. Мелодійно.) Та ще – в’язів трохи скручених (штук так з вісім, аж хруснуло. Двоє бідолах при цьому болісно скрикнули, четверо хвалились потім, що остеохондрози самовилікувались, один, правда, щось прокоментувати намагався іноземною мовою, французькою начебто, чи що… І один – просто молодчина делікатний! – утримався. У кращих традиціях толерантності).

Під час презентації готових борщів у майстерні стояв такий густий і смачний аромат, що душа прямо тонула в ньому! І цей аромат став свідченням надзвичайно високого професіоналізму наших майстрів! Тепер перед журі остаточно постала надскладна задача – оцінити те, що оцінити в принципі навряд чи можливо, бо кожен рецепт хочеться оцінити по максимуму. Підсумок конкурсу борщів і нагородження учасників відбудеться 9 липня. То ж чекаємо на учасників, а учасники нехай сподіваються на гарні призи! До зустрічі!

Тамара АНУФРІЄВА, прес-центр

Талановитий Post scriptum до смачних рецептів від Світлани ГОРШЕЧНІКОВОЇ:

Досить, браття, сумувати!

Час прийшов празникувати –

День народження Борщу!

Я вже йду гостей ззивати,

Про таке чудове свято

Всім по черзі сповіщу.

М’ясо треба запросити,

Тільки горде воно, сите,

Зразу видно – нам рідня,

Не пропустить цього дня.

Кум Буряк, кума Морквина,

Капустина, Цибулина

Вже самі з городу йдуть.

Бараболі десь не видко,

Це ж Борщева рідна тітка!

Як рідню таку забуть?

Часничина бородатий

Вже глухенький і про свято

Не допетрає ніяк…

Ще запрошене до мене

Молоде все та зелене:

Кіп, Петрушка, Пастернак.

Обійшлось не без мороки:

Помідори-лежебоки

Не бажають в гості йти!

Нащо Помідор той здався?

А щоб Борщ не здогадався,

Можна Пасту десь знайти.

Заглядаю у комору:

- Якось темно тут знадвору…

Вас я, свате, не знайду…

Мудре Сало обізвалось:

- Я у бодні заховалось,

Не хвилюйтеся – прийду!

Багатьох скликать не стану,

Попрошу зайти Сметану:

Борщ до неї якось звик.

Та якби прибув до хати

Ще й товариш стрючкуватий –

Перець – гострий на язик…

Мабуть, день пройшов не марно,

Ювіляр, убраний гарно,

Пишний! (Не якісь там Щі,

Що колись ми здуру їли…)

Зустрічайте, гості милі!

Де ж ті гості?!. А в Борщі!

Переглядів: 298 | Додав: ShchNV