Поточний навчальний рік є свого роду випробуванням для педагогічного та учнівського колективів училища. Так, на днях відбулась атестаційна експертиза з професій «Офіціант», «Майстер ресторанного обслуговування». До Шосткинського ВПУ прибула комісія у складі колег з системи ПТО (ПТНЗ спорідненого профілю) та представників роботодавців. Подія була запланована заздалегідь, але життя внесло свої корективи: через  складну епідеміологічну ситуацію COVID-19 в області експертизу довелось проводити частково в онлай-режимі.

ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ» на чолі з його директором Олександром ГУРБОЮ створило всі необхідні умови для успішного проходження атестаційної експертизи. Члени експертної комісії у режимі онлайн перевіряли документацію – і це принесло плідні результати для подальшої діяльності Шосткинського ВПУ.

Учні груп 06-19 (ІІ курс, професія «Майстер ресторанного обслуговування») та 09-19 (ІІ курс, професія « Офіціант») у режимі онлайн два дні поспіль виконували комплексні кваліфікаційні завдання, спілкуючись протягом багатьох годин з методистами НМЦ ПТО за допомогою інтернет-зв’язку. Власне, саме така взаємодія, - коли екзаменатор знаходиться в Сумах, а екзаменовані – в Шостці, - і стала отим самим рекордом. Адже в Сумській області ще нікому з профтехосвітян не доводилось під час ККЗ спілкуватись через відстань у 200 кілометрів. По закінченні випробування методист Олена ТЕМЧЕНКО відзначила високий рівень підготовки наших учнів. Вона акцентувала увагу на тому, що учні Шосткинського ВПУ, попри хвилювання, зуміли показати справжній професіоналізм, любов до обраних професій і свідоме розуміння того, що виконують і як пояснюють.

А що учні? Хвилювалися, звичайно! Багато хто зізнавався потім, що спочатку відчували певний страх – і перед високою екзаменаторкою, і перед камерою – але потім, у процесі відповіді заспокоювались. Адже коли думаєш, ЩО сказати і ЯК, на мікрофони й камери уже звертаєш мало уваги. Працювати потрібно, то ж екран нехай собі демонструє. А одна дівчина зізналась: «У юності багато хто з нас мріє про акторську професію. Мовляв, слава, популярність… А тут – камера і страх слово сказати. От і побули ми всі в ролі невеличких кінозірочок. Стояти перед камерою важко, виявляється! Але це – чудовий досвід для наших неекранних професій, адже ми, офіціанти, майстри ресторанного обслуговування, теж будемо постійно взаємодіяти з клієнтами, тобто якоюсь мірою будемо стояти перед публікою».