Думайте про вареники.
Мрійте про вареники!
Готуйте вареники!
Їжте вареники!!
Любіть вареники!!! 
(Народні враження і висновки)

6 грудня 2017 року стартував практичний тур Фестивалю вареників: відкрили його вісім команд юних аматорів, що представляли школи Шостки та Шосткинського району, а саме:

До зустрічі з варениками приготувались усі і все: майстерня виробничого навчання, де відбувалось дійство, причепурилась за літо новим сучасним ремонтом; журі налаштувало записники, а групи підтримки – персональні виделки й ложки; а наші учні під керівництвом наставників встали раненько, напекли смачних-пресмачних булочок і заварили запашного чаю й кави для гостей.

По всьому відчувалося, що атмосфера цьогорічного фестивалю буде ще більш доброзичливою і смачною.

Команди дівчат-школярок почувалися в новій для себе обстановці настільки природно й невимушено, що аж дивно було спостерігати за переживаннями вчителів, хоча саме серед них і були ті, хто минулого року фестиваль вареників відкривав. «Нам не страшно, ми просто хвилюємось!» - виправдовувались колеги, паралельно нахвалюючи кулінарні шедеври наших майбутніх кондитерів.

А в майстерні у цей час панувала надзвичайно спокійна атмосфера, тепла і в прямому, і в переносному значенні. Дівчатка усі серйозні, зосереджені, усі такі чепурненькі україночки. А спритні!.. Минуло якихось 40-45 хвилин, а дехто вже був готовий вареники варити! Точно пам’ятаю, що минулого року до плити понесли готові вироби значно пізніше (хоча й тоді ніхто не відставав… Дивина! А, власне, чому дивина? На носі – святий Миколай-угодник, у справах скорий помічник, от воно, мабуть, і ліпиться у пришвидшеному темпі). Уже за годину вареники смажились-варились на повну! Так-так, дехто вареники… смажив! І розлетілись саме ці порції моментально!

У черговий раз школярі, не придавлені до плити багаторічним життєвим досвідом, десь відкопали несподівані ноу-хау. Так, відразу впали в око вареники-африканці від наймолодшої команди гімназистів «Орлята»: це виявились вареники з шоколадом, під шоколадом і на навіть на шоколадному тісті! А на заключному етапі журі здивували й порадували смажені вареники з картоплею. Людоньки добрі, та це ж набагато смачніше, ніж традиційний спосіб приготування! «Ну, все, майбутні свекрухи, тримайтесь! – подумалось мені у той момент. – От прийде до вас така невістка – і буде вас ганяти по кухні, а не ви її…»

Кухар VI розряду, Ніна Олександрівна Мартиненко, яка й цього разу була для учасників консультантом і розпорядником, звернула увагу на вареники з начинкою із сухофруктів: «А в нас на Краснопільщині таких вареників не готують… Я вперше бачу такий варіант!» А вареники з рибою? Автор цих рядків скуштувала це диво особисто й цілеспрямовано! Ледь язика від смакоти не проковтнула…

Я вже мовчу про соуси-приправи! Сметана з гірчицею! Ну, як вам? А покуштуйте! Не пожалкуєте! А солодка поливка, схожа на молочний кисіль? Але найнесподіванішим міксом особисто для мене став солодкий вареник з сиром, випадково приправлений засмажкою … з моркви та цибулі! Чесне слово, я не нарошне, воно само так получилось, але враження незабутні! Японці й фіни з їх автентичними рецептами нервово курять десь за рогом навчального корпусу.

Приємно було спостерігати за процесом створення вареників. Учасниці діяли не поспіхом, упевнено й зосереджено. Професіоналізм аматорів відчувався навіть у жестах: як кришку з каструлі знімали, як тоненько-претоненько різали-кришили овочі, як тонко орудували ложками-пензликми, прикрашаючи готові порції. Достойна зміна підростає нашим випускникам!

Журі теж було у своїй стихії. Голова солідно так усе роздивлявся, куштував, занотовував свої враження й думки. Біля нього, плече в плече, весело походжав його молодший колега Ігор Іванович, якому вперше випала честь «журити» такий атмосферний фестиваль. Пристрасний любитель попоїсти й поспівати, він усе підбурював дівчат ліпити вареники з піснями. Так воно і вийшло, коли діло дійшло до презентування готових порцій.

І взагалі по всьому відчувалось, що непосвячених тут нема, навіть серед тих, хто вперше бере участь у фестивалі. Ніхто від вареників не віднікувався, ніхто не прикривався дієтами чи – прости Господи - вічними хворобами. І вже тим більше – ніхто не відмахувався антивареничними принципами. Українцями були всі й відразу! Хоч гості й господарі не бачились цілісінький рік, але з першої хвилини впізнавали одне одного, як щирі друзі й добрі знайомі. Вчасно відчувши потрібну мить, до училища підтяглись групи підтримки окремих команд з числа трепетних родичів різних рангів – від бабусь до молодших сестричок і вірних хрещених матусь. Відкритий фестиваль вийшов на рівень абсолютно відкритого! Радісно було спостерігати, як люди ходили по майстерні, озброєні виделками-ложками, і придивлялись-принюхувались, мовляв, тут спробував, там – покуштував, а чим би ще таким незвичайним посмакувати? Причому у всіх спостерігалась кумедна закономірність: в одній руці – сучасний гаджет з фотофункцією (тримався так, злегка, аби не випав з рук), зате в іншій – виделка чи ложка. Трималась міцно, залізобетонно! Щоб, не дай Боже, не випала! Бо це ж головна стратегічна і тактична зброя на цей вечір!

Народу цього разу було більше, але нікому не було тісно. Воістину: там, де радість і добре діло, там тісно не буває ніколи!

…І, звичайно ж, багато-багато фото на пам’ять! Для історії, для нашого сайту, для теплих спогадів. Дивіться, дорогі друзі, радійте нашою радістю і подумайте про те, щоб наступного року тут з’явились нові, уже ваші, світлини з вашими ж варениками. До зустрічі через тиждень!

Т. Ануфрієва,
методист Шосткинського ВПУ

Перейти до перегляду фотоальбому

Перейти до перегляду фотоальбому