А народ вимагає продовження!..
(Узагальнені результати
народного бажання)

Сьогодні, 31 січня, минає тиждень, як завершився Другий відкритий регіональний фестиваль «Вареники-Шостка-Фест». Фестиваль, здається, став іще однією ексклюзивною візитівкою Шосткинського вищого професійного училища. Такий значний захід вимагає глибоких узагальнень і продуманого планування, а поділитися враженнями та міркуваннями вже є достатній привід, адже училище провело два фестивалі. І кожен з них запам’ятався певними особливими моментами. Ми розпочинаємо серію інтерв’ю з різними людьми, які так чи інакше причетні до проведення фестивалю. Звичайно ж, першою особою, що поділиться з нами власними міркуваннями, буде автор ідеї Олександр Анатолійович Гурба, директор Шосткинського ВПУ.

- Олександре Анатолійовичу, що особисто для Вас означає саме слово «вареники»?

- Вареники асоціюються у мене з дитинством і з бабусею (батьковою матір’ю). Саме вона любила ліпити вареники з першими лісовими ягодами: суницями, чорницею. Коли починався ягідний сезон, вона завжди їхала до родичів на хутір, на 2-3 дні, і привозила ягоди. І ліпила вареники. Я завжди чекав її повернення і знав, що на обідньому столі будуть вареники. Найбільше з дитинства я запам’ятав чомусь саме бабусині вареники з лісовими ягодами. Так у моїй сім’ї залишилась традиція ліпити вареники з перших лісових ягід. Я не скажу, що вареники – моя улюблена страва, але в раціоні моєї родини вони присутні постійно.

- Як виникла ідея фестивалю вареників?

- Років два тому назад у нашому місті проводився конкурс з виготовлення піци. Це був перший момент, який підштовхнув мене до ідеї фестивалю. Мені подумалось тоді: «А чому саме італійської піци, коли в українського народу багато своїх шикарних рецептів?» Я вважаю, що багато наших страв є більш смачними і корисними. І на пам’ять відразу прийшли вареники, які за популярністю посідають друге місце після борщу.

Другим надихаючим моментом були мої поїздки до Чехії. Я придивлявся до багатьох тамтешніх повсякденних особливостей. Мене вразило те, що буквально в кожному ресторанчику чи більш-менш дорогому ресторані готують кнедлики, їх продають у всіх супермаркетах… Це традиційна чеська страва, що чимось нагадує наша ліниві вареники. Спробував для збагачення кулінарним досвідом і зрозумів, що їхні кнедлики і в підметки не годяться нашим вареникам. І тоді остаточно визріла ідея організувати на базі нашого училища фестиваль українських вареників.

- З якою метою організовувався фестиваль на базі Вашого училища?

- Метою першого фестивалю (2016-2017 навчальний рік) була пропаганда вареників як популярної національної страви, пов’язаної з багатьма традиціями українського народу. Уже в процесі проведення фестивалю я зрозумів, що вареники можуть бути абсолютно різними не лише за рецептурою, а й за кулінарним статусом. Це може бути звичайна друга страва (як картопляне пюре з котлетою, наприклад, чи смажене сало з яйцями). Це може бути десерт, і досить вишуканий, скажу я вам. А може – бенкетне блюдо. І це виявилось зовсім несподіваним. У всякому разі – для мене. Вареники можна готувати і в піст, і як скоромну страву. Можна готувати абсолютно з різних приводів – і в будень, і на свято. Особисто я переконаний, що китайські пельмені, кавказькі хінкалі, азіатські манти, татарські бузи та італійські равіолі – це все похідні від наших вареників з м’ясом.

- Ваші враження від Другого відкритого регіонального фестивалю «Вареники-Шостка-Фест»?

- Загальні цілі та мета прописані в положенні фестивалю і доступні для широкого загалу. Але особисто я ставив, уже для себе, ще й додаткові задачі, зокрема:

• з’ясувати рівень професійної підготовки моїх учнів порівняно з рівнем інших професійно-технічних навчальних закладів;
• порівняти рівень професіоналізму майстрів виробничого навчання ПТНЗ області (звичайно ж, порівняно з майстрами Шосткинського ВПУ).

Я задоволений тим, що до участі у фестивалі долучились дуже сильні команди з інших навчальних закладів. По-перше, це команда з Реутинського професійного аграрного ліцею, яка свого часу виборола перемогу в обласному конкурсі профмайстерності кондитерів та стала дипломантом всеукраїнського конкурсу. Також достойними були команди з двох конотопських училищ (Конотопське професійно-технічне училище, Конотопський професійний аграрний ліцей). Я радий, що моїм учням довелось добре постаратись, щоб виглядати на рівні. Це той щасливий випадок, коли боротьба загартовує професійні навички. І мені не соромно за моїх учнів.

Новим словом у вареничній справі були роботи команд Сумського національного аграрного університету та Київського університету культури і мистецтв. Я побачив, що на рівні приготування вареників можуть бути якісні наукові дослідження.

-А як показали себе школи? На які моменти звернули увагу саме Ви?

- Я мав нагоду побачити рівень допрофесійної підготовки учнів шкіл Шостки та Шосткинського району. Щось діти перейняли з традицій родинного життя, певним навичкам навчились на уроках праці. Також звернув увагу на те, що учні сільських шкіл другий пік поспіль демонструють більшу обізнаність у царині національних традицій. Отже, кулінарні традиції в сільській місцевості збереглись краще, ніж у міському середовищі.

- Цього разу вперше до фестивалю долучились представники закладів громадського харчування. З чим це було пов’язано?

- Я хотів побачити і показати широкому загалу рівень майстерності кухарів шосткинських ресторанів та кафе. Це – наші роботодавці, адже на базі місцевих закладів громадського харчування наші учні проходять виробничу практику.

До речі, під час поїздок до Чехії та Німеччини я спостерігав за технічною стороною роботи ресторанів. Там відвідувачі мають можливість безпосередньо спостерігати за приготуванням замовлених страв. Це виглядає цікаво. Мені хотілось дати можливість і нашим кухарям-фахівцям показати себе у всій своїй професіональній красі, але… На жаль, взяти участь у фестивалі цього року наважились лише два ресторани: Lounge-кафе «Амстердам» і ПАБ «Веселий Роджер». І команди були на висоті! Надіюсь, через рік таких команд буде значно більше. І вони – я впевнений на всі сто! – складуть більш ніж достойну конкуренцію професіоналам Шосткинського ВПУ.

- А як, на Вашу думку, виглядали майстри виробничого навчання Шосткинського ВПУ на фоні інших команд професіоналів? Наскільки їхні вареники були креативними?

- У категорії «Метри кулінарії» наші три команди були дійсно найкращими. І настільки креативними, що здивували навіть досвідчене журі. Наприклад, команда «Шеф і кухар» приготувала такі вареники, за такою технологією, що журі не було готове до такого креативу.

Вареники «Чаклунок» довели, що ця страва, по-перше, може бути бенкетною. І, по-друге, стали доказом того, що наші майстри виробничого навчання володіють суперпрофесійними навичками. Світлана Миколаївна Горшечнікова в черговий раз підтвердила той факт, що є кухарем VI розряду. Вона щороку проходить стажування за межами Сумської області і вільно володіє сучасними кулінарними технологіями.

Третьою командою, яка представляла наше училище, були «Dumplings». Це порівняно молоді майстри в/н, але перспективні. Свою майстерність вони  продемонстрували завдяки успішному стажуванню у закладах громадського харчування на півдні України (Мисик М.Г.) та в ресторанах Києва (Антоневич С.В.). Відразу видно, що ці майстри мають великий творчий потенціал.

- Ми звернули увагу на нове слово в назві фестивалю – «регіональний». Що це означає для самого фестивалю? Це гарно чи погано для самої ідеї?

- Я б іще звернув увагу і на слово «відкритий». Обидва слова в парі надають фестивалю нових можливостей та перспектив. Він може бути більш мобільним, а організатори можуть дещо змінювати, виходячи з організаційно-технічних досягнень чи недоліків минулих років. Так, наступного разу будуть внесені зміни до переліку вікових категорій учасників, адже одним з головних принципів організації фестивалю є доцільність і доречність його вимог.

- Чи відбудеться третій фестиваль?

- Обов’язково! Адже є велике бажання його провести. Правда, виникають певні фінансові труднощі. Цього разу (та й минулого) основний тягар ліг на благодійний фонд сприяння розвитку училища «Перспектива». Ми звертались по допомогу до спонсорів, але достатнього відгуку не отримали. Надіюсь, лише цього року, бо рік тому спонсорів було більше. «Вареники-Шостка-Фест» є досить витратним заходом. Натомість він дає гарну нагоду спонсорам заявити про себе, адже фестиваль широко рекламується в засобах масової інформації та в соціальних інтернет-мережах.

Про третій фестиваль уже мріють учасники. Щойно закінчилось урочисте закриття другого фестивалю (24 січня), а представники шкіл, гості з Сум та Києва уже зголосилися на участь у наступному. У них уже є ідеї для наступного разу. І ми дуже вдячні учасникам за таку гарячу підтримку. Так що до нових зустрічей і до нових ідей!