Четвер, 27.07.2017, 23:36


АБІТУРІЄНТАМ          УЧНЯМ І БАТЬКАМ          ВИПУСКНИКАМ          НОВИНИ САЙТУ
Головна » 2015 » Квітень » 28 » ГЕРОЇ СУЧАСНОСТІ ЖИВУТЬ ПОРУЧ
16:04
ГЕРОЇ СУЧАСНОСТІ ЖИВУТЬ ПОРУЧ

Герої сучасності… Хто вони?  Бійці, добровольці, військові медики, їх мами та дружини? Герої сучасності – це ті, хто на фронті, хто підтримує і чекає в тилу, це прості,  звичайні люди.

Один з таких героїв і завітав у гості до учнів Шосткинського вищого професійного училища. Це боєць 95 окремої аеромобільної бригади, кавалер ордена «За мужність ІІІ ступеня»,  син викладача біології ДПТНЗ «Шосткинське ВПУ» Зубової О. П.  – Максим Зубов.

Рівно рік назад 23 квітня його підрозділ був відправлений у зону АТО. Максим не з чуток знає про війну і тому погодинно пам’ятає перші дні перебування на військовій службі. Зізнався, спочатку було страшно, але і до страху звикаєш. Згадував різні моменти несення служби: було і спокійно, і пекельно, і холодно, і голодно.

3 червня 2014 року в одному з боїв отримав серйозне поранення обох ніг. Поранення згадує, як страшний сон. Не вистачало  медичних препаратів, санінструкторів… санітарним гелікоптером був доставлений у Харківський шпиталь.  Медики констатували: «Якби на півгодини пізніше – був би у двохсотому». Але доля виявилася милосердною… залишився живим.

Потім були довгі дні і місяці лікування та  реабілітації в різних медичних установах: Київ, Вінниця, Житомир.  За два місяці було зроблено 9 операцій. Остання реабілітація – березень 2015 року у Польщі. Максим поділився враженням від лікування за кордоном: «Європейський рівень відчувається кругом і завжди:  досвід, культура, чистота, ідеальні дороги, дружелюбність».

А ще Максим з теплотою згадував про підтримку з тилу: дитячі малюнки, листи,дзвінки від рідних, посилки від волонтерів  - це  подяка солдатам за те, що вони захищають Україну, і відповідальність за тих, хто в тилу.

Біля години тривала душевна сповідь бійця, яка переросла у невимушений  діалог з учнями.  Учням було цікаво почути відповіді на свої питання  і настанови від старшого товариша. 

На завершення уроку Мужності вдячні учні подякували бойовому другу і побажали швидкого одужання. А мама сиділа горда і щаслива за свого сина. Горда, бо герой живе поруч, а щаслива, бо живий! Слава Україні!

Переглядів: 150 | Додав: ShchNV