Четвер, 18.01.2018, 07:12


АБІТУРІЄНТАМ          УЧНЯМ І БАТЬКАМ          ВИПУСКНИКАМ          НОВИНИ САЙТУ
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Головна » 2017 » Грудень » 21 » Фестиваль доводить, що постувати – це не лише користно, а ще й смачно + Відео
11:12
Фестиваль доводить, що постувати – це не лише користно, а ще й смачно + Відео

Страва, приправлена гарним настроєм –
то самий цінний продукт!

(Тут не автор головне, а сама ідея)

20 грудня 2017 року наше училище проводило черговий тур фестивалю «Вареники-Шостка-Фест». Цього разу кулінарний хист демонстрували учні професійно-технічних училищ-майбутні кулінари. Усього в категорії «Майбутні професіонали» заявлено 11 команд, тому «змагання» між ними заплановано у два тури – 20 грудня 2017 року та 24 січня 2018 року.

Підвищується градус професіоналізму, підвищується і градус вареничної пристрасті. Пришвидшується з кожним разом і сам виробничо-творчий процес, дивуючи присутніх польотом фантазії. Цього разу тур видався різнобарвним у прямому сенсі. Вареники готувались не просто самі по собі різного кольору (рожеві, зелені, жовті), а й… ну, як би так, щоб точно… Уявіть собі вареник, який напівбілий-напівзелений, напівкремовий-напівпомаранчевий. Причому один – з ніжно-зеленим чубчиком, а інший – з кремовим віночком та ще й фігурно защипаним. Як вам такі шедеври?

Так, реутинські «Поліські креплики» наліпили вареників, схожих на ніжні проліски з-під весняного снігу, а козацькі вареники команди «Оба-на», ті, що з віночком, нагадали особисто мені ті, що я з бабусею у свої підліткові роки ліпила під час розкішних літніх канікул. Дебелі такі! Один з’їв – і майже наївся! Бабуся весело коментувала такі вареники: «То нічого, що вареники з кулак. Хоч очам і соромно, зате душі приємно». Звичайно, нашим хлопцям не було соромно за власні вареники, бо були вони хоч і величенькі (а чого це козакові та ціркатися з варениками, схожими на ненаші «пелємєні»?), зате всі один в один рівненькі й однаковісінькі.

Хлопці з «Arcbaleno gnocchi» працювали пристрасно, неначе справжні італійці. Вони, бачте, ризикнули поєднати італійську форму з українським змістом, а що на столі утворився творчий розгардіяш, так то «бардак на столі – доказ, що робота кипіла!» Хлопці-учасники на цей раз підібрались, як спеціально, моторні й  веселі, а от дівчата - як на підбір! -  тихі, скромні й роботящі. Хлопці встигали шуткувати і над варениками, і над собою. Дівчата -  працювали швидко й зосереджено. Сміх і гарний настрій витав по майстерні, ніби повторюючи легкий політ сніжинок за вікном (нарешті Шостка дочекалася снігу!), і лише журі було традиційно мовчазним і загадковим.

…А професіоналізм учасників з кожною хвилиною «крєпчал», як говорив класик. Коли настав час варити усе наліплене, то учасники повитягували на світ божий та-а-а-а-акі кухарські гаджети, то у мене, 27 років ну абсолютно незалежної домогосподарки, слинка потекла від споглядання! Там такі пароварки! Там такі пристрої! Не знати, як і підступити до цієї часом комп’ютеризованої техніки, а юні учасники порались біля новітньої техніки так упевнено і спокійно, як моя прабабуся біля класичних чугунів. А з варениками поводились, як любляча-прелюбляча матуся з наймилішим немовлятком – уважненько та ніжно.

Оформлення готових вареників – то окрема глава вареничного літопису, достойна пера найгеніальнішого поета! То був такий тонкий і невагомий процес, така тонка робота, що… Так художники шедеври малюють, от що я вам скажу, дорогі друзі нашого сайту!

Несподіваною аурою огорнувся і процес захисту готових страв. Презентації проходили у якійсь, я б сказала, науковій атмосфері. Я чула, як члени журі на цілком професійному рівні обговорювали особливості рецептів і технологічних процесів. А в дегустаційній залі стояла незвична тиша, хоч і було присутньо чимало глядачів з числа вічно галасливих педагогів.

З-поміж народної маси несподівано вигулькнуло «тіньове» журі в особі іншого Віктора Васильовича – того, що старший майстер. Виявилось, на його смак рівняється інший наш старший майстер, бо його колега оцінює готові вареники не з точки зору професіонала, а просто як чоловік, що хоче їсти. Ну, що я вам скажу… Думка незацікавленого зголоднілого мужчини – то таки дуже цінна штука! Адже саме заради от таких не спотворених кулінарними професіями людей ми й викладаємось на повну на наших кухнях. А як саме ми викладаємось – покаже наступний тур, де будуть управлятись дорослі вареникознавці.

Т. Ануфрієва, методист

Перейти до перегляду фотоальбому

Перейти до перегляду фотоальбому

Переглядів: 147 | Додав: ShchNV